Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду скасувала виправдувальний вирок антикорупційного суду від 3 червня 2020 року щодо колишнього судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Олександра Баранніка і визнала його винним в умисному неподанні електронних декларацій (ст. 366-1 КК України) та призначила штраф 45,9 тис. грн з позбавленням права на два роки обіймати керівні посади, окрім виборних.

Про повідомляє «Главком» з посиланням на вирок від 5 жовтня.

Суд першої інстанції вважав, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура не довела, що колишній служитель Феміди мав прямий умисел, а тому не подавав електронні декларації через сайт НАЗК. Також не було доведено що суддя у відставці мав мету та мотив уникнути таким чином публічного контролю за своїм майновим станом чи приховати якісь активи.

При цьому обвинувачений сумлінно надсилав на електронну адресу НАЗК копії паперових щорічних декларацій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки і декларації перед звільненням та після звільнення із займаної посади у відсканованому вигляді.

В апеляційній скарзі антикорупційна прокуратура просила скасувати вирок Вищого антикорупційного суду, оскільки суддя порушив Закон України «Про запобігання корупції». Адже електронна декларація суб`єкта декларування може вважатись поданою тільки у разі її заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК за відповідною формою.

Крім цього, сторона обвинувачення вказала, що обвинувачений хоч і посилався на те, що не бажає давати згоду на обробку персональних даних, однак ці дані він все ж таки зазначив у тих копіях декларацій, які були направлені НАЗК. При цьому, екссуддя надавав свої персональні дані до відділу кадрів суду для отримання заробітної плати; Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для проходження оцінювання з метою уникнення звільнення та в багатьох інших випадках. Тобто, на думку Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, поведінка обвинуваченого розходиться із його ж позицією захисту.

У своїх запереченнях на скаргу прокурорів Олександр Бараннік наголосив, що жодним чином не ставив під сумнів обов`язковість подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, яке має на меті запобігти корупції. Саме з цих міркувань він надсилав у інший спосіб на адресу НАЗК власні декларації. Що стосується використання електронного ключа, то суддя у відставці відмовився від нього через стійке переконання незахищеності своїх персональних даних. І додав: не зобов`язаний був ані отримувати, ані нести відповідальність за відмову в отриманні електронного цифрового підпису.

Також зауважив, що не мав умислу не подавати декларації і послався на позицію Великої палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, яка стала на бік громадян, котрі не бажають надавати згоду на обробку персональних даних.

Разом з тим, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду вважає, що суддя у відставці Олександр Бараннік не виконав обов`язку подати декларації за 2015, 2016, 2017 роки, декларації перед звільненням, а також декларації за 2018 рік після звільнення, шляхом заповнення їх на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

«На думку колегії суддів, з огляду на освіту, професію та посаду обвинуваченого, він володіє максимальним ступенем знань в сфері ведення документації, а саме щодо відмінності оригіналів документів від їх копій, необхідних реквізитів та складових елементів оригіналу документа. Отже направлення ним до НАЗК відсканованих копій декларацій, які не містили оригінального підпису та були направлені з електронної поштової скриньки, належність якої саме Олександру Баранніку неможливо встановити, лише підтверджує наявність в обвинуваченного прямого умислу на недотримання приписів закону, які регулюють правовідносини в сфері електронного декларування», — сказано у вироку.

Також Апеляційна палата дала оцінку доводам обвинуваченого стосовно того, що не він бажає давати згоду на обробку його персональних даних. Натомість такі дані суддя у відставці все ж таки зазначив у копіях деклараціях, які були направлені НАЗК та просив їх внести до Єдиного державного реєстру декларацій осіб. А тому його мотиви колегія суддів, вважає надуманими.

Що стосується аргументів обвинуваченого, викладені у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, то Апеляційна палата пояснила: обставини зазначеної справи суттєво відрізняються від ситуації з Олександром Баранніком. Адже особа, на користь якої було винесено остаточне судове рішення, ніколи не отримувала цифрового підпису. Натомість суддя у відставці раніше отримував та використовував такий підпис. Окремо він не подав декларацію в паперовому вигляді з особистим підписом, а направив копію в PDF-форматі електронною поштою без електронного цифрового підпису. До того ж обвинувачений під час засідань не зазначав про наявність в нього релігійних переконань.

«Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тобто суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки при вирішенні питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність», — наголошується у вироку Апеляційної палати.

Таким чином, суд визнав винним колишнього суддю Апеляційного суду Дніпропетровської області Олександра Баранніка за ст. 366-1 КК України. Водночас звільнив його від відбуття покарання за епізодами 2015 та 2016 років (тобто не подання щорічних е-декларацій за ці періоди), оскільки строки притягнення до кримінальної відповідальності на момент ухвалення вироку вже сплили.

Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Источник: glavcom.ua