У середу, 31 грудня, Православна Церква України за новим календарем відзначає Віддання свята Різдва Христового, а також вшановує пам’ять святителя Петра Могили — митрополита Київського, видатного церковного діяча, просвітителя і захисника православної віри. 

«Апостроф» розповідає про життя святителя Петра Могили, духовне значення Віддання свята Різдва Христового, а  також про пов’язані з цим днем традиції та народні вірування. 

Духовне значення свята

Віддання Різдва — це завершення різдвяного святкового періоду, коли Церква востаннє в цьому році особливо зосереджується на події народження Ісуса Христа. Вірян закликають зберегти різдвяне світло в серці й пронести його в новий рік через добрі справи, любов і милосердя.

У цей же день згадують святителя Петра Могилу — людину, яка зробила неоціненний внесок у розвиток української духовності, освіти й культури.

Життя і подвиг митрополита Петра Могили

Петро Могила — це православний митрополит, теолог, засновник першої школи на території Києво-Печерської лаври, який жив у XVII столітті та походив із знатного молдавського роду. Дід майбутнього митрополита був вищим урядовцем, батько Симеон — сучавським гетьманом, потім господарем Волощини і Молдови; 1607 року його отруїли змовники. Батьків брат Єремія займав кафедру молдовського митрополита — згодом цим шляхом пішов і Петро Могила, але спершу на нього чекала військова кар’єра.

Ставши Київським митрополитом, він узявся за відновлення православної Церкви в непростий історичний період.

Саме за його ініціативи була заснована Києво-Могилянська колегія — майбутня академія, яка стала центром освіти для всієї Східної Європи. На той час це був перший вищий навчальний заклад в Україні, куди митрополит передав особисто зібрану одну з найбагатших бібліотек, яку й заповів колегіуму.

Петро Могила дбав про богословську освіту духовенства, відновлення храмів, збереження православних традицій та єдність Церкви. Його життя стало прикладом служіння не лише Богові, а й українському народові, культурі та державності.

Народні прикмети й традиції 31 грудня

У народі вірили, що погода цього дня відображає настрій прийдешнього року:

• ясне небо — до світлого й успішного року;

• сніг або заметіль — до змін і оновлення;

• тиша надворі — до спокою в родині.

Перед Новим роком було заведено прибирати дім, миритися з рідними та запалювати свічку як знак Божого світла.

Що не можна робити 31 грудня

Не радили зустрічати день у сварках, зі злісними словами чи з образою в серці. Вважалося недобрим знаком входити в новий рік із боргами — як матеріальними, так і душевними.

Що треба зробити 31 грудня

Цей день добре почати з подяки — за рік, який минає, за людей поруч і за уроки життя. Корисно помолитися за мир, здоров’я та мудрість у новому році.

Віддання Різдва нагадує: Христос народжується в серці людини тоді, коли вона готова нести світло далі — у слова, вчинки й щоденне життя.

Раніше «Апостроф» розповідав про Собор Пресвятої Богоматері — свято, яке відзначали 26 грудня, а також про традиції та прикмети, пов’язані з цим днем.

Більше оперативних новин у Telegram Апострофа