З моменту скорочення Сполученими Штатами військової допомоги Україні за адміністрації Дональда Трампа, Європа змогла оперативно компенсувати значну частину цього дефіциту.

Про це йдеться в матеріалі The Economist.

Як зазначає видання, європейські країни прискорили постачання фінансової та військової допомоги на схід, а також посилили санкційний тиск на Росію. У публікації підкреслюється, що високі втрати російської армії на фронті дедалі сильніше впливають на політичні розрахунки Кремля.

Водночас, на тлі згортання активних дипломатичних зусиль США щодо завершення війни, в Європі зростають дискусії про можливість більш самостійної ролі у переговорах із Росією. Однак, на думку авторів, такий крок наразі є передчасним.

Натомість більш нагальним завданням для ЄС називають формування довгострокової стратегії щодо України як майбутнього члена Союзу. Видання наголошує, що Україна дедалі більше перетворюється з країни-реципієнта допомоги на важливого безпекового партнера Європи, зокрема завдяки бойовому досвіду та розвитку оборонної промисловості.

The Economist підкреслює, що європейська безпека дедалі більше залежить від інтеграції України, а також від зменшення залежності Європи від трансатлантичної підтримки. У цьому контексті пріоритетом називається прискорення процесу євроінтеграції Києва.

Для самої України стратегічною метою залишається повноправне членство в Європейському Союзі як спосіб зміцнення зв’язків із Заходом та відновлення після війни. Очікується, що вже найближчим часом ЄС може перейти до відкриття першого переговорного кластера, що охоплює питання верховенства права та демократичних інституцій.

Водночас у Брюсселі визнають, що повна інтеграція України може зайняти роки. Різниця в очікуваннях між Києвом і європейськими столицями створює додаткові політичні ризики.

У публікації також зазначається, що частина відповідальності за темпи реформ лежить на українській владі, зокрема в частині зміцнення інституцій та боротьби з корупцією. Водночас більша частина викликів, на думку видання, пов’язана з обережністю самих європейських країн, які досі часто сприймають Україну передусім як об’єкт допомоги.

Окремо наголошується, що досвід України у сфері оборонних технологій, зокрема дронів, може бути корисним для посилення європейської безпеки. Деякі держави ЄС уже розглядають можливість активнішого залучення українських розробок до спільних оборонних проєктів.

Водночас серед країн ЄС зберігаються побоювання щодо швидкого розширення Союзу, зважаючи на масштаб української економіки та потребу в інституційній адаптації. Проте автори матеріалу підкреслюють, що зволікання може мати стратегічні ризики.

У підсумку The Economist зазначає, що розширення ЄС і інтеграція України розглядаються не лише як бюрократичний процес, а як ключовий геополітичний інструмент Європи у протистоянні зростаючим загрозам безпеці.

Раніше ми писали, що вступ України до Європейського Союзу залежить не лише від позиції окремих держав-сусідів, а насамперед від виконання Києвом взятих на себе зобов’язань щодо реформ, верховенства права та боротьби з корупцією.

Більше оперативних новин у Telegram Апострофа