Після відходу Андрія Єрмака з посади керівника Офісу президента в українській владі посилилася внутрішня конкуренція та пожвавилося політичне життя. Амбітні й медійні фігури, такі як Михайло Федоров і Кирило Буданов, починають відігравати помітнішу роль, проте реальна вертикаль влади, як і раніше, повністю контролюється Володимиром Зеленським.

Про це в етері телеканалу «Апостроф» заявив політтехнолог Олексій Голобуцький.

За його словами, після кадрових змін в Офісі президента в українській політиці стало більше внутрішньої конкуренції та політичної активності. Зокрема, Верховна Рада почала відігравати помітнішу роль у політичних процесах, хоча останніми роками фактична модель управління суттєво відрізнялася від закріпленої Конституцією парламентсько-президентської системи.

Голобуцький наголосив, що Офіс президента формально є лише допоміжною структурою, однак його керівники традиційно отримували значний політичний вплив.

«Зшива і той, хто зшивав раніше — це Зеленський. Зеленський, як був головним в тій країні, так і залишається не просто по посаді, а по тому, що інших центрів прийняття рішень в Україні не існує. Наш президент типовий електоральний автократ, скажемо так, на даний момент», — зазначив Голобуцький.

Політтехнолог зауважив, що поява в публічному просторі таких креативних та амбітних керівників, як Михайло Федоров і Кирило Буданов, природно створює внутрішню конкуренцію в команді. Особливо це помітно на тлі соціологічних показників довіри, де керівник ГУР посідає одні з найвищих позицій у країні, поступаючись лише колишньому Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному.

«Ми повинні розуміти: Зеленський — це посада президента, а це виборна посада. Його обирають, а голову Офісу президента призначають, так само як і міністра. Звичайно, є конкуренція. Вони всі молоді люди. Я маю на увазі і Федорова, і Буданова — достатньо молоді люди з амбіціями, а Буданов взагалі один з найпопулярніших діячів в Україні», — сказав він.

Експерт зазначив, що популярність окремих посадовців може породжувати внутрішню конкуренцію, однак вирішальним фактором залишатимуться результати їхньої роботи. Як приклад він навів Михайла Федорова, який позиціонує себе насамперед як технократ.

«Це технократ, функціонер, який от зробив на цифровізації певну кар’єру, так би мовити, і зараз намагається всі досягнення втілити в політичний вплив і в якесь політичне майбутнє, звичайно», — підкреслив він.

Експерт додав, що висока медійність і статус «улюбленців публіки» часто провокують конфлікти всередині владної вертикалі. Зокрема, це стосується спроб перекласти відповідальність за проблеми у сфері протиповітряної оборони. Організатори медійних кампаній намагаються штучно розділяти успіхи та невдачі держави, через що в суспільстві виникають питання щодо ефективності управління після масованих атак.

На думку Голобуцького, саме боротьба за контроль над великими бюджетами може бути однією з причин появи численних інформаційних атак і скандалів навколо окремих представників влади.

Політтехнолог застеріг, що конфлікти між військовим командуванням і Міністерством оборони є особливо чутливими, оскільки безпосередньо стосуються обороноздатності держави. Він наголосив, що різні структури мають чітко розмежовані функції, а будь-які суперечності зрештою повинні працювати на покращення результатів, а не на послаблення системи управління під час війни.

«Апостроф» повідомляв, що переважна більшість громадян України виступає за оновлення керівництва держави після завершення війни.

Що стосується політиків, то меру Харкова Ігорю Терехову довіряють 52% респондентів, не довіряють — 19%, а чистий баланс становить +32%. Міністр оборони Михайло Федоров має показник довіри 50%, недовіри — 21% (баланс +29%).

Серед діячів сфери оборони на першому місці — колишній Головнокомандувач ЗСУ, а нині посол у Великій Британії Валерій Залужний. Йому довіряють 73% громадян.

Більше оперативних новин у Telegram Апострофа