Як вовки, лисиці й люди ділять ліс: камери показали несподіване сусідство
Дослідження в Тухольських борах показало, що хижаки уникають людей на рівні ландшафту, але на малих відстанях час активності важливіший за простір.
Науковці з Інституту досліджень ссавців Польської академії наук (MRI PAS) та Лейбніц-інституту зоології та досліджень дикої природи (Leibniz-IZW) проаналізували, як вовки, лисиці, борсуки й куниці ділять територію з людиною в Тухольських борах на півночі Польщі. Виявилося, що на рівні ландшафту вовки оселяються якнайдалі від людських поселень, однак у межах своєї ділянки час виходу на полювання важливіший за відстань до доріг чи сіл. Результати опублікувало видання Diversity and Distributions, повідомляє Phys.org.
Дослідники встановили 100 фотопасток, які фіксували пересування вовків, лисиць, борсуків, куниць, а також присутність людей, здобичі й домашніх котів на вільному вигулі. Дані вивчали на двох просторових рівнях. На ширшому, ландшафтному рівні науковці шукали чинники, які визначають появу виду в певній місцевості. На вужчому, локальному рівні аналізували, як тварини розподіляють активність протягом доби в межах заселених ділянок.
«Щоб зрозуміти, як дикі тварини уживаються з людьми та одна з одною, потрібно уважно дивитися на просторовий рівень, на якому ми вимірюємо їхню присутність. На рівні цілого ландшафту вовки можуть співіснувати з людьми. Але це не означає, що вони справді зустрічаються в тому самому місці в той самий час», пояснив Дріс Кейпер з MRI PAS. За даними фотопасток, вовки займають найвіддаленіші від людських осель території, а дороги й денна активність людей є головними чинниками, що обмежують їхнє поширення.
На локальному рівні пріоритети змінюються: вовки йдуть туди, де є здобич, а зони поблизу доріг чи сіл використовують переважно вночі, коли ризик зустріти людину найменший. Дрібніші хижаки, лисиці, борсуки й куниці, виявилися менш чутливими до присутності або вовків, або людей. Вони опортуністично освоюють змінені людиною ландшафти й, як зауважили науковці, займають екологічну нішу, дуже схожу на нішу домашніх котів на вільному вигулі.
Для охорони природи недостатньо спостережень на одному просторовому рівні. Поєднання ландшафтного аналізу з локальними часовими патернами поведінки дає змогу побачити, як дикі тварини ділять середовище, сформоване людиною. Що тісніше різні види ділять той самий простір, то важливішим для них стає розмежування в часі, яке до того ж пом'якшує конкуренцію між хижаками.
Джерела
- Phys.org: Wherever there are people, there is also wildlife—though not necessarily at the same time
Фото: Pascal Arnould, Pexels (Pexels License)