Стародавня ДНК показала, що викопний птах із Гаїті був не вальдшнепом, а бекасом
Дослідники з Музею природничої історії Флориди прочитали ДНК кісток віком у сотні тисяч років і з'ясували, що вони належали бекасу, а не вальдшнепу.

Міжнародна група дослідників під керівництвом Музею природничої історії Флориди прочитала давню ДНК із викопних кісток, знайдених 1984 року в печері на Гаїті, і встановила, що вони належать бекасу, а не вальдшнепу, як вважали з 2015 року. Результати опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
«Уся історія почалася з вимерлого птаха з Гаїспаньйоли», сказав Мін Чжао, колишній постдокторант Музею природничої історії Флориди, а тепер дослідник в Уппсальському університеті. Вальдшнепи й бекаси є найближчими родичами, їхні лінії розійшлися від спільного предка приблизно 25 мільйонів років тому, тому на око вони майже однакові. Викопний птах мав короткі крила й великі ноги, типові для острівних видів.
Дослідники зібрали зразки тканин майже всіх 29 сучасних видів вальдшнепів і бекасів із музейних колекцій, а також ДНК вимерлого південноострівного бекаса, який зник 1964 року після того, як на острови Нової Зеландії завезли чорних щурів. До ДНК додали дати викопних решток і побудували філогенетичне дерево з часовою шкалою.
«Серед бекасів є найвидатніші мігранти на далекі відстані», сказав співавтор дослідження Девід Стедман, почесний куратор орнітології музею. За його словами, вони часто гніздяться в арктичній тундрі й зимують у Південній Америці, а один окільцьований радиоміткою бекас-кривоніс нещодавно долетів до Нової Зеландії, подолавши 10 000 км без зупинки. Водночас серед цих птахів є види, чиї предки відмовилися від міграції й оселилися на островах: із восьми сучасних видів вальдшнепів шість є ендеміками островів.
Дослідники встановили, що перше велике розселення сталося близько 20 мільйонів років тому, коли кілька вальдшнепів перебралися з Євразії до Північної Америки, а бекаси з Євразії дісталися Південної Америки й утворили там кілька видів, зокрема вимерлий карибський бекас. Для орнітології це означає, що музейні кістки з Карибів можна досліджувати генетично, а не лише за формою, і що історію розселення птахів вдається датувати точніше.
Джерела
- Phys.org: The avian champions of long-distance migration keep surprising scientists
Фото: photosforyou, Pixabay (Pixabay Content License)