Проєкт NEXTA, заснований білоруським школярем Степаном Путилом у 2015 році, за п'ять років перетворився на потужний ресурс про протести в Білорусі. Канал, фото й відео з якого беруть найбільші світові ЗМІ, веде 25-річний білоруський політемігрант Роман Протасевич. Він розповів, на чому заробляє проєкт і як його автори із журналістів перетворилися в координаторів протесту.

Останнім часом головним джерелом інформації про події в Білорусі як для ЗМІ, так і для жителів країни стали телеграм-канали й чати. Після того, як в країні почалися проблеми з інтернетом, найстабільніше працював саме Telegram.

Найпопулярнішим із них став "NEXTA Live" — всього за тиждень він зібрав понад 800 тисяч нових підписників. Сьогодні це найвідоміший як у Білорусі, так і у світі ресурс про білоруські протести.

Зі ЗМІ канал поступово перетворюється на координатора протестів — там радять, як протистояти силовикам, називають їх "карателями" і закликають білорусів виходити на вулиці щодня.

BBC поговорила з головним редактором NEXTA Романом Протасевичем про історію створення каналу, принципи збору інформації, цілі й фінансування проєкту.

Як працює найвідоміший білоруський телеграм-канал?

BBC: Що взагалі таке проєкт NEXTA?

Роман Протасевич: Спочатку проєкт розвивався й зароджувався як блог і плавно переходив до ЗМІ — сучасне, децентралізоване, яке використовує лише декілька майданчиків, але не сайт. Журналістика в сучасному світі змінюється оперативно. Ми в Білорусі — піонери відеожурналістики, коли все максимально стисло, максимально інформативно, максимально ілюстративно — відео, фото тощо.

BBC: Чому така назва?

Р. П.: Наш канал правильно називати не "некста", як каже дехто, а "нехта" — в перекладі з білоруської це "хтось". Це відображає сутність проєкту на даний момент: тисячі, десятки тисяч білорусів абсолютно анонімно й безпечно надсилають нам інформацію: від звичайних людей до чиновників із силових відомств та адміністрації президента.

BBC: Якою є роль засновника NEXTA — Степана Путила? Він продовжує працювати над проєктом?

Р. П.: Він більше займається довгостроковими планами, Youtube та відеоконтентом. Я відповідаю за телеграм-канали та за роботу редакції журналістів. Я приєднався до проєкту лише минулого року.

Загалом у нас чотири людини. Є ще працівник, який активно займається контрпропагандою, протидіючи державним ЗМІ, розповідає про фейки, які вони випускають. Все, що я можу сказати, що його звуть Ян. Ім'я ще однієї людини я розкривати не буду — він цього не хотів би. Про нього, наскільки мені відомо, білоруським спецслужбам поки що не відомо.

BBC: Як ви вчотирьох відфільтровуєте й верифікуєте інформацію в таких колосальних обсягах?

Р. П.: Повідомлень дійсно надходить дуже багато. За останні хвилини півтори лічильник нових повідомлень — 472, вже 474. Ми бачимо величезний наплив інформації, працюємо багато, по 18-20 годин на добу, намагаємося оперативно, швидко все дивитися, читати, але це непросто. В основному робимо акцент на медіафайлах, фотографіях, відео — їх набагато простіше верифікувати, ніж нічим не підкріплені слова анонімного джерела. В нас є спеціальний анонімний бот, в який люди можуть відправити текст, фото й відео.

BBC: NEXTA однією з перших оприлюднила версію про можливу присутність на мінських вулицях російських спецназівців. На відео, щоправда, бійці розмовляють з явним білоруським акцентом, а ви впевнено писали про "руку Росії". Цю інформацію ви теж отримали від підписників?

Р. П.: Тут сталося невелике непорозуміння. Один із членів нашої команди трохи поспішив з висновками. Ми детально розглянули ситуацію і зрозуміли, що інформація не відповідає дійсності. Ми визнали свою помилку, після чого видалили пост.

BBC: Як вам вдається в умовах відключеного інтернету отримувати інформацію з місця, випереджаючи за швидкістю ЗМІ?

Р. П.: Вся річ у тому, що Telegram залишився єдиним майданчиком, який наразі функціонує хоч у якомусь вигляді. Так, часто медіафайли не відтворюються, люди не можуть подивитися фотографії, але текстова інформація з'являється в каналах. Плюс, багато хто швидко освоїв такі речі, як VPN, TOR, проксі. Telegram — єдиний працюючий майданчик, який залишився в Білорусі в умовах повного локдауну.

Влада припустилася величезної помилки в тому, що відключила інтернет, залишився працювати лише Telegram і він закумулював практично всіх білорусів, які виходять на вулиці й намагаються добитися змін у країні.

BBC: Чи отримуєте ви фінансову підтримку з-за кордону?

Р. П.: Ні, ми ніколи не отримували ані грантів, ані будь-якої іншої допомоги від третіх осіб. З нами навіть ніхто не зв'язувався, ми існуємо самі по собі. Механізм нашої роботи, отримання якихось грошей в нас схожий з тим, як влаштовані приватні ЗМІ — ми продаємо в наших каналах рекламу.

Ми є не лише найбільшим білоруським каналом, але й одним із найбільших телеграм-каналів взагалі. В нас достатньо дорога реклама, і доходів від неї нам вистачає для того, щоб існувати.

BBC: Останнім часом я не бачив у вашому каналі рекламних постів.

Р. П.: Рекламний пост зберігається 24 години, 48 годин або 72 години, а потім видаляється. Від того, як довго він висітиме, залежить вартість реклами.

BBC: Тобто весь бюджет проєкту складається з того, що ви заробили на рекламі? На ці ж гроші ви й живете?

Р. П.: Так, абсолютно.

BBC: Чому ви вирішили не заробляти на тому, що ваші відео потрібні телевізійним каналам?

Р. П.: Те що зараз відбувається, — це не про комерцію, в нас немає часу писати якісь угоди, розбиратися в юридичних тонкощах. У нас є важливіші справи.

BBC: Яким ви бачите майбутнє проєкту?

Р. П.: Велика редакція. Окрема редакція текстів, окрема відеостудія, яка, можливо, стане повноцінним телеканалом, який працюватиме не лише на Білорусь, а й на інші країни.

Журналісти чи лідери протесту?

BBC: Ви себе більше сприймаєте як ЗМІ? Чи вже як координаторів протесту?

Р. П.: До початку всієї цієї ситуації з голосування і протестами ми працювали як медіа, до того ж як медіа достатньо успішне. Наші показники по переглядах ставили нас на друге місце серед усіх білоруських ЗМІ.

В якийсь момент ситуація почала змінюватися. Були усунені всі реальні конкуренти Лукашенка на виборах. Значно посилився тиск спецслужб на незалежні ЗМІ. Єдиним непідконтрольним білоруській владі виявилися ми.

І стало надходити дуже багато повідомлень, багато прохань, що ми маємо взяти на себе відповідальність за те, щоб транслювати настрої білорусів і якісь ідеї на якомога більшу аудиторію. Важко сказати, ким ми є. Мабуть, передусім білорусами, які хочуть повернутися додому і жити у вільній країні без диктатури.

BBC: Ви відчуваєте відповідальність за те, що виводите людей на вулиці, де вони потрапляють під кийки, сльозогінний газ, гумові кулі?

Р. П.: Певною мірою я відчуваю відповідальність за те, що відбувається. Мені стає не по собі, коли я бачу кадри, де люди з дірками в тілі, з частково відірваними кінцівками. Чи відчуваю я відповідальність за те, що в нас публікується? Тільки в плані того, чи наблизить це людей до перемоги й кінця диктатури.

BBC: В одному з останніх постів ви дуже детально описуєте, як людям поводити себе на цих протестах, даєте чіткі вказівки по стратегії. Звідки у вас така експертиза з поведінки на вуличних протестах?

Р. П.: Нам надсилають інформацію, а ще в нас, окрім каналів, є мережа чатів. Ми також уважно слідкуємо й читаємо, що пишуть люди, коли вони приходять до непоганих ідей. Вивчаємо закордонний досвід. Зокрема, в цьому випадку [те, що ми радимо] — це тактика протестів у Гонконгу.

BBC: Чи є зараз у протестного руху організатори й лідери? Хтось зв'язується з вами, виступаючи від імені натовпу на вулиці? Враховуючи, що Світлана Тихановська виїхала з Білорусі?

Р. П.: Річ у тім, що навіть якби Тихановська залишилася в Білорусі, люди виходили б на вулицю не конкретно на її підтримку. Тихановська була не лідером, вона була символом якихось змін у суспільстві. Люди зараз виходять не за Тихановську, а щоб змінити владу, щоб людина, яка узурпувала владу, пішла. Щоб у країні не було політв'язнів і фундаментальних утисків прав людини.

Насправді натовп ніхто не контролює. Протести децентралізовані, в них немає лідерів. І зараз головні два слова, якими можна описати все, що відбувається в Білорусі, — це самоорганізація та децентралізація. Білоруси і особливо жителі Мінська все роблять самі. Вони стихійно зустрічаються в якихось точках, дворами обходять блокпости спецслужб. Такі протести неможливо координувати в принципі.

Чому автори NEXTA опинилися в Польщі?

BBC: Я правильно розумію, що всі ви перебуваєте в Польщі?

Р. П.: Так, все правильно.

BBC: Чому саме Польща?

Р. П.: Я був змушений бігти через переслідування з боку спецслужб, Польща була найближчою безпечною країною. Степан Путило сюди приїхав кілька років тому, він навчався в одному з польських університетів. А потім одного разу, коли він повертався до Білорусі, на нього завели кримінальну справу, і він тут осів.

Зараз і на мене, і на Степана заведено від чотирьох до шести кримінальних справ із загальним терміном позбавлення волі до 25 років. Там статті "розкриття держтаємниці", "образа президента", "підбурювання до масових безладів" тощо. Скільки реально справ, ми й гадки не маємо.

BBC: Чим ви займалися до того, як приєднатися до NEXTA?

Р. П.: Я кілька років працював журналістом. Репортером в найбільших білоруських медіа. Не хочу наразі перераховувати, в яких саме, не найнагальніше питання. Вийшло так, що ще одна людина, яка має стосунок до NEXTA — Володимир Чуденцов — планував переїзд до Польщі, розгортання повноцінної редакції.

Під час перетину кордону йому підкинули пів грама марихуани й помісти в СІЗО за підозрою в контрабанді наркотиків. Хоча це людина, яка за останні років 10 чи 15 не вживала навіть алкоголь і ніколи навіть близько не мала стосунку до наркотиків.

Після цього біля мого будинку з'явилися підозрілі машини, я став помічати, що за мною стежать, і зрозумів, що наступною людиною, яку затримають, найімовірніше, буду я. Я поїхав у листопаді 2019 року (Чуденцов досі перебуває в СІЗО в Білорусі — Ред.)

BBC: Ви не боїтеся переслідувань? Чи того, що до вас доберуться і в Польщі?

Р. П.: Я у процесі отримання статусу біженця, депортувати в Білорусь мене не зможуть. Ми періодично змінюємо адреси проживання, номери телефонів, не ходимо десь ночами тощо.

BBC: Ваші рідні залишилися в Білорусі? Як вони сприймають вашу роботу?

Р. П.: Я багато років працював журналістом, рідні знають, що це моя справа. Особливих перешкод з їхнього боку не було. Спілкування останніми місяцями зведене до мінімуму, я просто не встигаю підтримувати з ними контакти.

BBC: У вас немає побоювань, що білоруська влада спробує натиснути на вас через родичів?

Р. П.: Навряд чи.

BBC: А самі родичі беруть участь у протестах?

Р. П.: Ні.

BBC: А підтримують їх?

Р. П.: Останнім часом я дуже мало підтримую контакти зі своєю ріднею, але я точно знаю, що вони ні в яких протестах участі не беруть. У них є своя думка, але вони, як вони висловлюються, тримають її при собі.

Источник: bbc.com