«Апостроф» публікує переклад статті Веріті Боуман для The Telegraph, який підготував Дмитро Івахненко.

Втративши 325 000 солдатів, генерали Путіна припиняють відправляти хвилю за хвилею військ на лінію фронту

Понад чотири роки Росія намагалася прорватися через Україну, відправляючи хвилі солдатів під вогонь противника, розраховуючи, що чисельна перевага зможе подолати навіть найрішучішу оборону.

Це була стратегія жорстокості, марних жертв і мінімальних здобутків. З початку вторгнення близько 1,3 мільйона російських солдатів було вбито або поранено, а кількість загиблих, за оцінками, становить 325 000.

Однак ситуація на полі бою змінилася, що зробило цю сумнівну тактику ще менш дієвою.

Дрони патрулюють лінію фронту, майже миттєво виявляючи великі військові формування. Електронна війна порушує зв’язок, а Україна навчилася передбачати схеми атак.

Підхід «м’ясорубки» стає застарілим — і Росія це знає. На зміну йому повільно приходить тихіша, важча для виявлення тактика, яка, на думку західних аналітиків, може бути ще небезпечнішою.

Зараз російські підрозділи розбиваються на набагато менші групи. Вони пересуваються пішки, часто вночі, з мінімальним радіозв’язком, шукаючи прогалини в українській лінії фронту та прослизаючи непоміченими. 

Групи зазвичай складаються з двох-чотирьох осіб, а деякі солдати йдуть поодинці.

Їхнє завдання — утримувати приховані позиції за лінією фронту ворога та направляти через цю прогалину інші невеликі групи, щоб створити сили, достатньо великі для дієвого нападу на українські позиції з флангу або тилу.

Ця тактика розвивалася у відповідь на мінливі умови на полі бою вже деякий час, але видається, що останніми місяцями її застосовують дедалі частіше.

Кір Джайлз — асоційований науковий співробітник Програми Росії та Євразії в Чатем-Хаусі та автор книги «Хто захищатиме Європу», каже:

«Відхід Росії від атак типу «м’ясорубки» або «людської хвилі» є останньою еволюцією характеру ведення війни на тому, що описують як прозоре поле бою в Україні [де загрози швидко виявляються за допомогою технологій]. Замість того щоб велика кількість російських солдатів рухалася вперед у відкритому полі як «губки для куль», нинішня тактика передбачає повільне, приховане проникнення, покликане прорватися крізь прогалини в позиціях української передової».

Наприкінці квітня Інститут вивчення війни зазначив, що російські атаки зазвичай були «розміром з взвод або меншими» і відбувалися частіше, ніж великі поодинокі наступи.

Після загибелі, за оцінками, 325 000 російських солдатів, генерали країни, як видається, перейшли на більш витончену тактику. 

Тим часом аналітичний центр Critical Threats Project повідомив, що російські війська діють невеликими групами, які українські сили часто атакують, але не можуть зупинити.

У минулому Росія використовувала невеликі підрозділи для розвідки оборони, але зараз такі групи є основними ударними силами, а не передумовою для чогось більшого.

Підхід «м’ясорубки» став сумнозвісним через хвилі погано захищених солдатів — деякі з них мають проблеми зі здоров’ям і лише кілька днів підготовки — яких відправляють на передову, щоб вони брали на себе вогонь і знесилювали українську оборону чисельною перевагою.

«Відхід від атак людськими хвилями не обов’язково пов’язаний з тим, що Росія вважає масштаби втрат незручними — історично Росія завжди була готова ставитися до людей як до найбільш витратного військового ресурсу. Швидше за все, це може відображати той факт, що проникнення невеликими групами виявилося дієвішим засобом захоплення території на полі бою, яке, через повсюдне спостереження, є набагато менш щільно зайнятим, ніж багато хто уявляє, коли думає про сучасну позиційну війну», — каже пан Джайлз.

Де відбуваються російські міні-наступи

Дрони патрулюють лінію фронту 24 години на добу, перетворюючи великі формування на мішені за лічені хвилини. Радіозв’язок, який традиційно використовується для координації масових атак, занадто небезпечний через ризик перехоплення.

Антон Земляний, старший аналітик Українського центру безпеки та співробітництва, зазначив, що в основі цієї тактики лежить формування невеликих піхотних груп, де бійці діють парами, а кожну штурмову групу очолює командир, який підтримує зв’язок із вищим командуванням на рівні роти чи батальйону.

Як повідомляється, російські командні пункти використовують дрони для спостереження за цими групами та керування їхніми рухами, вказуючи їм, куди просуватися, де закріплюватися та де знаходяться позиції противника.

«Ці невеликі групи намагаються уникати прямого бою і замість цього обходять українські опорні пункти, проникаючи глибше в оборонні лінії», — сказав пан Земляний.

Сем Кранні-Еванс, асоційований науковий співробітник Rusi, додав: «Вони, як правило, просувають через прогалини кілька груп, від однієї людини до чотирьох людей кожна, призначаючи їм місце зустрічі, де вони можуть зібратися та атакувати, якщо виживуть».

Невеликі групи набагато важче виявити та уразити, ніж великі формування, тому вони змушують Україну витрачати більше дронів та боєприпасів на полювання за окремими солдатами на ширшому фронті. 

На відміну від атак «людськими хвилями», групи проникнення можуть непомітно проникнути за лінію ворога і завдати несподіваного удару.

Після того як невеликі підрозділи проривають українську оборону, вони окопуються та утримують позиції, часто в покинутих будівлях, за лінією дерев або в воронках від снарядів, чекаючи, поки наступні групи прорвуться через ту саму прогалину.

Мета полягає не в тому, щоб виграти миттєву перестрілку, а в тому, щоб закріпитися на достатній глибині, щоб загрожувати позиціям ворога з несподіваних напрямків, змушуючи захисників вести війну на кількох фронтах.

У квітні ця тактика була зафіксована на великій території східної та південної України — від Лимана та Часів Яру на півночі, через район Покровська в центральній частині Донецька, аж до Запорізького фронту — а також на самій російській території в Курській області.

Пан Земляний сказав: «Вони досягають найбільшого успіху там, де українська оборона найслабша: на перехрестях, флангах та в міських районах».

Хоча було кілька успішних проникнень, людські втрати все одно є.

Пан Земляний додав: «Виживаність залишається низькою. Навіть коли деяким бойовикам вдається проникнути, їх зазвичай виявляють і знищують за допомогою дронів або ліквідують українські підрозділи. 

«З такими групами неможливо прорвати оборону. Можливі лише повільні, повзучі наступи, що призводять до дуже обмежених територіальних здобутків ціною великих втрат на квадратний кілометр».

Відеозапис з невідомого місця, зроблений наприкінці квітня, показує невелику групу російських солдатів, які пробираються відкритою місцевістю, перш ніж український дрон з видом від першої особи (FPV) фіксує їх. За лічені секунди він наближається до них, перекриваючи будь-який шлях до втечі. 

Така сцена зараз повторюється щодня на всій лінії фронту, і саме тому Росія припинила відправляти сотні бійців одночасно.

Пан Джайлз додав: «На лінії фронту сформувалося своє власне, дуже специфічне середовище, яке визначається насамперед постійним спостереженням та постійною загрозою виявлення й удару з боку дронів. Зміни у способі ведення війни Росією є лише ще одним свідченням тих екстремальних умов, за яких розвиваються дійові особи та технології цієї війни».

Переклад – Дмитро Івахненко для «Апострофа».

Більше оперативних новин у Telegram Апострофа