Позов Угорщини проти Європейського Союзу щодо обмеження імпорту російських енергоносіїв має слабке юридичне підґрунтя і є передусім політичним інструментом Будапешта для демонстрації лояльності Кремля. Використовуючи тезу про «енергетичний суверенітет», уряд Віктора Орбана намагається оскаржити внутрішні регламенти ЄС, хоча правова практика Суду Євросоюзу ставить у пріоритет колективну безпеку над індивідуальним вибором окремих держав у кризових умовах.

Про це в ефірі телеканалу «Апостроф» заявив доктор юридичних наук, директор Інституту міжнародного права та інновацій Володимир Пилипенко.

За його словами, Будапешт апелює до норм Договору про функціонування ЄС і права держав самостійно обирати постачальників енергоносіїв, однак контраргументи Європейського Союзу є значно сильнішими.

Експерт пояснив, що рішення, яке оскаржує Угорщина, ухвалене не в межах санкційної політики, а як внутрішній акт енергетичної безпеки ЄС. У таких випадках достатньо кваліфікованої більшості голосів, а не одностайності. Суд ЄС уже раніше підтверджував: коли йдеться про стабільність внутрішнього ринку та безпеку постачання енергоносіїв, Союз має право діяти саме так.

«Цей регламент, який був ухвалений, який оскаржує Угорщина, ухвалений не в межах санкційної політики, а як внутрішній акт енергетичної безпеки. Суд Європейського Союзу вже неодноразово підтверджував, що якщо мета — стабільність внутрішнього ринку, якщо мета — безпека постачання енергоносіїв, то для цього достатньо кваліфікованої більшості», — пояснив Пилипенко.

Експерт підкреслив, що поняття суверенітету, на яке посилається угорська сторона, не є абсолютним у правовому полі ЄС. Суд Євросоюзу вже визнавав, що залежність від держави-агресора є вагомою підставою для втручання в інтересах усього блоку.

«Той же суд ЄС визнав, що в певних кризових умовах, таких, наприклад, як війна чи залежність від агресора, інтереси Європейського Союзу можуть мати пріоритет у цьому випадку. Регламент не забороняє енергію як таку, яку має право обирати держава. Він забороняє якраз конкретне джерело, обмежує конкретне джерело, яке використовується державою-агресором Росією як певний інструмент тиску», — зауважив юрист.

На думку Пилипенка, позов Угорщини не несе реальної правової загрози рішенням Брюсселя, але слугує цілям внутрішньої пропаганди та є зовнішнім політичним сигналом для Москви.

«Такий позов Угорщини все-таки направлений більше на те, щоб, по-перше, показати лояльність до Росії, а по-друге — якимось чином мобілізувати електорат для майбутніх виборів Орбана. Угорщина не захищає свої права як суверенної держави. Вона захищає російську модель впливу в Європі, яка здійснюється саме через постачання енергоносіїв. Це не є юридичний спір — це все політика», — сказав він.

Експерт резюмував, що судовий процес може тривати від одного до двох років, проте, з огляду на попередні рішення Суду ЄС, Будапешт навряд чи зможе юридично відстояти право на збереження стратегічної залежності від російського газу.

«Апостроф» повідомляв, що Угорщина звернулася до Європейського суду з питань прав людини, щоб оскаржити постанову REPowerEU, яка забороняє імпорт російських енергоносіїв. Будапешт вимагає її скасування.

У вересні президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила, що Європа остаточно відмовиться від російського викопного палива до 2027 року.

Російський газовий монополіст «Газпром» у січні 2026 року наростив обсяги експорту природного газу до Європейського Союзу.

Більше оперативних новин у Telegram Апострофа