США та Ізраїль у протистоянні з Іраном діють за традиційною військовою логікою, розраховуючи, що інтенсивні удари, ліквідація керівництва та тиск на інфраструктуру можуть призвести до швидкого політичного ослаблення противника. Водночас Тегеран демонструє готовність до затяжного конфлікту, пише Foreign Policy.

У матеріалі зазначається, що така ситуація має паралелі з війною Росії проти України, коли Москва розраховувала на швидку перемогу, але зіткнулася з тривалим і виснажливим протистоянням. Подібний сценарій, на думку автора, може розвиватися і на Близькому Сході.

Попри ліквідацію низки високопоставлених представників іранських силових структур, система управління в Ірані залишається стійкою. Вона побудована на розгалужених і дубльованих ланцюгах командування, що дозволяє швидко перерозподіляти повноваження. Тому усунення окремих керівників не обов’язково призводить до дестабілізації держави.

Аналітики допускають, що поточна стратегія США та Ізраїлю може змусити Іран до поступок, однак не виключено й протилежне — посилення готовності до довготривалої війни.

Наслідки конфлікту вже виходять за межі регіону, впливаючи на глобальні енергетичні ринки та безпеку постачань, зокрема до Європи. У цьому контексті Росія, попри санкції, знову отримує певне стратегічне значення як альтернативний постачальник енергоресурсів.

Автор проводить аналогію з війною в Україні, яка з локального протистояння переросла у фактор глобальних економічних змін. Подібна трансформація можлива і у випадку тривалого конфлікту за участю Ірану.

Водночас ситуація на Близькому Сході має свою специфіку. Іран не демонструє готовності до швидкого припинення вогню і розглядає конфлікт як комплексне протистояння на кількох напрямках — зокрема в Іраку, Лівані та Ємені. Це ускладнює досягнення домовленостей, адже кожен із залучених гравців має власні інтереси.

У таких умовах час стає важливим фактором стратегії. Чим довше триває конфлікт, тим більше змінюються уявлення сторін про прийнятні умови завершення війни, а простір для компромісу звужується.

Експерти наголошують, що головний ризик полягає не лише в можливій ескалації, а у затягуванні війни. У такій ситуації ключовим стає не питання сили удару, а здатність сторін витримувати тривалий тиск — і те, наскільки довго глобальна система зможе функціонувати в умовах постійної напруги.

Світові поставки скрапленого природного газу (СПГ) скоротилися до найнижчого рівня за останні пів року на тлі загострення ситуації на Близькому Сході. Конфлікт у регіоні обмежує транспортування ресурсу і нівелює зростання експорту з боку США та інших країн.

Більше оперативних новин у Telegram Апострофа