У пошуках мільйонів робочих рук: як Україні подолати кризу на ринку праці

На ринку праці України дефіцит у кілька мільйонів людей. Головна причина цього, звісно, війна, однак і до російського вторгнення населення країни, зокрема працездатне, скорочувалося. «Апостроф» з'ясовував, як ліквідувати або хоча б скоротити нестачу робочих рук.

Дефіцит робочих рук в Україні, згідно з даними Міжнародної організації праці, становить близько 9 млн. «На українському ринку праці нестача робочої сили становить від 8,6 до 8,7 мільйона осіб, - заявила директор Міжнародної організації праці в Україні Аїда Ліндмайєр. - Для того, щоб заповнити цю прогалину, нам необхідно створити належні умови праці. Необхідно забезпечити належну заробітну плату для того, щоб українці поверталися на український ринок праці».

Загальновідомо, що є велика нестача кадрів у так званих «чоловічих» професіях, що пояснюється мобілізацією та, на жаль, смертями й каліцтвами внаслідок війни.

Після початку російського вторгнення частина наших громадян залишилася на окупованій території (і, на жаль, непродинокі випадки, коли люди поверталися до своїх домівок у захоплених РФ регіонах). Крім того, кілька мільйонів осіб (за деякими даними, до 10 млн), переважно жінки та діти, виїхали з країни. Лише під тимчасовим захистом у Європейському Союзі зараз перебувають 4,7 млн наших громадян, і їхня кількість продовжує збільшуватися. Зокрема, за рахунок чоловіків віком від 18 до 22 років, яким з кінця серпня цього року дозволено виїзд за межі України. Таких громадян уже близько 100 тис., а минуло всього лише два місяці.

Ніхто не знає, коли закінчиться війна. Це може статися і наступного року, а може й через п'ять років або через усі десять. Можна, звісно, сподіватися на те, що після завершення бойових дій люди почнуть повертатися. Раніше видання писало з посиланням на демографів, що в найкращому разі повернеться третина біженців. Однак очевидно й те, що чим довше триває війна, тим менше шансів на їхнє масове повернення.

Кадри вирішують все

Але наскільки об'єктивні дані Міжнародної організації праці? За словами голови Офісу міграційної політики Василя Воскобойника, ці цифри базуються на результатах дослідження, проведеного ще у 2023 році, в якому представлена оцінка потреби в робочій силі до рівня, що був станом на кінець 2021 року. Тобто, враховуючи загальне скорочення населення України за роки великої війни, зокрема працездатного, така оцінка може бути дещо перебільшеною. Тим більше, що приблизно тоді ж - наприкінці 2023 року - результати свого дослідження представило Міністерство економіки України, згідно з якими, дефіцит робочої сили становить 4,6 млн осіб.

«У будь-якому разі, йдеться про величезну потребу нашої економіки в кадрах», - сказав Василь Воскобойник у коментарі виданню.

Експерт погоджується з думкою про те, що після війни в Україну з-за кордону повернеться лише близько 30% біженців. «Ми можемо розраховувати на повернення близько 2 млн осіб, - зазначив він. - Крім того, ми повинні розуміти, що завершення воєнних дій не означатиме стрімкого економічного зростання, збільшення заробітних плат тощо. А тому ми можемо опинитися в ситуації, коли з відкриттям кордонів трудова міграція, навпаки, посилиться - за нашими оцінками, десь 1,5 млн українців можуть виїхати за кордон».

Надія на внутрішній ресурс

Що ж потрібно робити, щоб вирішити проблему дефіциту робочих рук? Почнімо з того, що для цього є внутрішні ресурси. «По-перше, це різного роду програми перенавчання, тому що багато людей знялися з місця і переїхали, і в частини з них є професії, які не затребувані, - розповів у коментарі виданню інвестиційний банкір і фінансовий аналітик Сергій Фурса. - Друге - це “ейджизм”, який присутній, але абсолютно не логічний, враховуючи, що люди 50-60 років ще досить бадьорі й можуть нормально працювати, і вони, насправді, вигідніші для роботодавців, ніж покоління “зумерів”, яке не дуже хоче працювати. Тому держава повинна якимось чином взяти тут лідерство в розмові з бізнесом, щоб цю ситуацію з “ейджизмом” виправити».

До внутрішніх ресурсів також можна віднести матерів, які часто не можуть працювати через відсутність інфраструктури з догляду за дітьми (з міркувань безпеки в багатьох регіонах дитячі садки не працюють, а школи функціонують в режимі онлайн). «Подолання “ейджизму” та залучення жінок дасть якийсь плюс, але кардинально ситуацію це не змінить», - каже Фурса.

Якщо говорити про період після війни, то певну роль у покращенні ситуації на ринку праці відіграє демобілізація. Але на неї також не варто покладати надто великі надії. «Ці люди (демобілізовані), безумовно, повернуться на ринок праці, але питання в тому, скільки їх повернеться? Навіть після завершення війни ми приречені на велику армію. Тобто повернеться не мільйон, а, скоріше, кілька сотень тисяч», - попереджає експерт.

Варто також мати на увазі, що багато з тих, хто зараз перебуває за кордоном, продовжують працювати віддалено, тобто, нехай і віртуально, вони залишаються на українському ринку праці. Відповідно, у разі повернення цих людей на батьківщину, ситуація на ринку праці принципово не зміниться. При цьому, як було сказано вище, понад мільйон осіб може виїхати з країни, і серед них буде чимало демобілізованих, а також тих, хто «пересидів» мобілізацію.

Без імміграції не обійтися

Але що, в такому разі, може кардинальним чином змінити ситуацію та вирішити проблему дефіциту робочих рук? «Безальтернативним варіантом для України є імміграція, - переконаний Сергій Фурса. - Навіть зараз (коли йде війна) багато мігрантів готові приїжджати, тому що, наприклад, у Києві безпечніше, ніж у тих регіонах, де вони живуть. І, оскільки їм не загрожує мобілізація, для них немає особливої проблеми жити в Києві, у Львові, в інших містах».

За його словами, найменше, що може зробити держава, це максимально спростити процедуру отримання права на роботу в нашій країні. «Тому що на сьогодні отримати право легально працювати в Україні практично неможливо, - каже експерт. - Можливо, це йде ще з 90-х, коли боялися (напливу мігрантів), можливо, є корупційна складова. У результаті приїжджатимуть менше людей, а ті, хто приїжджає, здебільшого працюють нелегально, тобто не платять податки».

Добре було б, щоб у держави була стратегія - кого, скільки, якої статі, якої віри та освіти нам необхідно залучати з-за кордону: «І координувати цей процес проактивно, щоб це не було хаотично, а щоб ми самі визначали».

Зауважимо, що багато українців налаштовані категорично проти іммігрантів. Такі настрої підживлюються прикладами низки західних країн, в яких влада насилу контролює ситуацію. Утім, у тих державах, де імміграційні процеси впорядковані, таких проблем суттєво менше.

Автоматизація та роботизація

Однак навіть масова імміграція може не вирішити повною мірою проблему дефіциту робочих рук. «Чи зможемо ми залучити таку кількість людей з-за кордону, щоб вони перекрили наші потреби? У це я, чесно кажучи, не вірю», - ділиться своїми побоюваннями Василь Воскобойник.

І що тоді робити в цьому випадку? «Фактично, потрібно буде йти шляхом максимального скорочення некваліфікованої праці, максимальної автоматизації кожного робочого місця, максимального використання сучасних технологій, розвитку промисловості в напрямку створення підприємств з високою доданою вартістю», - каже Воскобойник.

За його словами, зараз це вже світовий тренд. «У наступні років десять ми можемо опинитися в ситуації тотальної роботизації всього, що тільки можливо. І це стане одним із рішень проблеми нестачі робочої сили, зокрема, в нашій країні», - резюмує експерт.

Але при цьому він із тривогою додає, що тотальна автоматизація та роботизація може стати серйозним викликом для багатьох людей, які не зможуть швидко перекваліфікуватися та знайти нову роботу відповідно до вимог часу.