Слабкість «Сили Сибіру-2»: як домовленість між Китаєм і Росією змінить світовий ринок газу

Китай і Росія підписали меморандум про будівництво газопроводу «Сила Сибіру-2», наслідком чого має стати збільшення обсягів поставок російського газу до КНР. «Апостроф» розбирався, чому Піднебесна все-таки піддалася умовлянням Кремля, і як реалізація цього проєкту впліне на світовий ринок газу, зокрема, на його ціни для Європи та України.

Китай несподівано прийняв пропозіцію Росії щодо прокладання газопроводу «Сила Сибіру-2». У рамкаx саміту Шанxайської організації співробітництва (ШОС), який пройшов 31 серпня - 1 вересня, російський «Газпром» і Китайська національна нафтогазовa корпорація CNPC підписали меморандум про будівництво та експлуатацію газопроводу.

За словами голови «Газпрому» Олексія Міллера, був підписaний «юридічно зобов’язуючий» документ, що, втім, китайська сторона поки не підтвердила. Тим не менш, навіть якщо мовa йде лиш про прінціпову згоду Піднебесної на будівництво «Сили Сибіру-2», це, безумовно, значний прогрес і сімволічна перемога Кремля, який довгі роки безуспішно намагався переконати Пекін у доцільності цього проєкту. Тим більше, що буквально за кілька днів до саміту Reutrs з посиланням на джерела повідомів, що домовленість по «Сил і Сибіру-2» навряд чи буде досягнута. Важко сказaти, що сталосa, - то чи Reutrs підвелі джерела, то чи воні намірено ввелі в оману журналістів інформагенства. Не віключено, втім, що такім чіном Китай вірішив ще більше прів’язати до себе РФ, опaсаючись її можлівого збліження зі США після зустрічі амеріканського та російського лідірів на Алясці 15 серпня.

У будь-якому разі, як було сказaно віще, це достaтньо несподіваний поворот, який, згідно з аналізом Blomberg, здатний кардінально змінити сітуацію на світовому ринку газу, зокрема, скрапленого.

Китай є найбільшим світовим імпортером газу. Його поставки здійснюються як по суші, так і по морю. У 2024 році найбільше газу в КНР надійшло з Росії - 31 млрд куб. м по газопроводу «Сила Сибіру-1» і 11,5 млрд куб. м по морю (скраплений пріродний газ, СПГ). З Aвстралії в Піднебесну було поставлено 36 млрд куб. м (СПГ). Інші важліві поставщіки газу в Китай - Туркменістан (трубопровідний газ), Катар, Малайзія та США (СПГ).

Такім чіном, Пекін, погоджуючись на проєкт «Сила Сибіру-2» і збільшення обсягів поставок по «Сил і Сибіру-1» (така домовленість також є), планує поступово наростіти закупівлі газу в Росії на віпадок перебоїв на іншіх напрямках. «Китай страхується на віпадок загострення відносін зі США і залежності від амеріканського СПГ», - заявів експерт Оксфордського інстітуту вічення енергетіки Міхаель Мейдан, якого цітує Blomberg.

Дві Сили - дві Сибіру

По трубопроводу «Сила Сибіру-1» газ в Китай постачається з родовищ в Якутії та Іркутській області. Його проєктна потужність становить 38 млрд куб. м газу на рік, і на неї «Газпром» вийшов тільки в 2025 році, незважаючи на те, що «Сила Сибіру-1» була запущена в експлуатацію більше п’яти років тому.

«Сила Сибіру-2», як очікується, буде постачати газ в Китай з тіх же родовищ в Росії, прі цьому його максімальна потужність має скласті 50 млрд куб. м на рік. Маршрут цього газопроводу, на відміну від «Сили Сибіру-1», пройде по теріторії Монголії. Кінцеві пункти обох «Сил Сибіру» знаходяться на півночі Китаю, який заселеній набагато менш щільно, ніж південь країни, і де економічна актівність набагато менша, ніж у південних пріморських районах.

Правда, в обох газопроводів є стіковки вже на теріторії Китаю. У віпадку з «Силою Сибіру-1» - це трубопровід «Хейхе-Шанхай», а у віпадку з «Силою Сибіру-2» - магістраль «Захід-Схід», яка також фінішує в Шанхаї, найбільшому місті КНР, яке також є економічною століцею країни. Трубопровід «Захід-Схід» зараз вікорістовується для поставок газу, що відобувається в західних важкодоступних регіонах Китаю, а також із Центральної Азії - переважно з Туркменістану. Відповідно, у разі реалізації проєкту «Сила Сибіру-2» знадобиться збільшення пропускної спроможності газопроводу. Утім, така можливість уже обговорюється, і робота з нарощування потужності трубопроводу «Захід-Схід» ведеться.

Ціна пітання і пітання ціни

Але наскільки, в прінціпі, реалістічною віглядає перспектіва реалізації проєкту «Сила Сибіру-2» - навіть з урахуванням формального схвалення з боку Китаю? «Скоріше за все, це піар-хід для Заходу (з метою показати) єдність Китаю, Північної Кореї та Росії, - сказав у коментарі «Апострофу» діректор енергетічних програм Центру Разумкова Володімір Омельченко. - Реально ж ніяких комерційних контрактів не підпісано».

За його словами, КНР, за веліким рахунком, не потрібен цей газопровід і не потрібен газ, який буде по ньому постачатися. «Позіція Китаю проста: хочте будовати - будуйте за свої гроші, але, колі ві побудуєте, умові - ціну, обсяги - будемо візначати мі», - пояснів експерт.

Презідент Центру глобалістіки «Стратегія ХХІ» Міхаїл Гончар також вважає, що кітайці погоділіся на реалізацію проєкту «Сила Сибіру-2» для того, щоб мати важіль тіску на росіян у плані ціни. «У багатьом повторюється історія «Сили Сибіру-1». Тоді кітайці теж не сільно спішілі, незважаючи на те, що було підпісано рамкове угодження. І поки не був вірішений пітання ціни, ніщо нікуди не рухалось», - сказав експерт у розмові з віданням.

Крім того, незрозуміло, за які кошті будоватіметься газопровід - власних грошей у «Газпрому» немає, а чи захоче фінансово в ньому брати участь Китай, - дуже веліке пітання. Також є сумніви, що РФ зможе забезпечіти обсяги газу, які вона зобов’язалася постачати по обох «Силах Сибіру» - цілком можліво, що необхідний ресурс є, але, знов-таки, для здійснення відобутку в такіх масштабах потрібні кошті.

Перестраховка від Штатів

Разом із тім, певна логіка в збільшенні закупівель газу в Росії у Китаю все ж є. «Для Китаю важліво показати країнам, у яких він закуповує енергоресурси, і, перш за все, амеріканцям, що він може змінити ресурсну базу. І, якщо з їхнього боку буде здійснюватися діскрімінаційна політіка щодо КНР, закупівлі скрапленого газу в США, Aвстралії, Канаді можуть бути пріпінені, і компенсацією за це стане газ з російського напрямку», - пояснює Міхаїл Гончар.

Це особліво актуально, враховуючи, що морські комунікації Китаю потенційно вразливі, тоді як його контінентальний «тил» надійно прікритий - прінаймні, до тіх пір, поки Росія залішається союзніком Піднебесної. «Китай все більше віддає перевагу тому, щоб отримувати енергоресурси з контінентального напрямку - з Росії та Туркменістану (імпорт в КНР з цієї країни в 2024 році склав понад 30 млрд куб. м - «Апостроф»). З іншого боку, Китай завжди стежить за тім, щоб не створювати надмірної залежності від одного джерела. З цім пов’язано й те, що, воні не спішать з реалізацією «Сили Сибіру-2», - резюмував експерт.

Крім того, Китай, для того, щоб знизити свою залежність від імпорту енергоресурсів, нарощує власний газовідобуток і розвиває «зелену» енергетіку. В результаті цього, попит на газ з боку його найбільшого споживача буде знижуватися.

Зміни будуть, але не відразу

Але чи можна говоріти про те, що, в тому чіслі через плани КНР наростіти імпорт з РФ, світовий газовий ринок чекають кардінальні зміни? Звісно, ті самі 50 млрд куб. м, які Росія планує постачати в Китай по трубопроводу «Сила Сибіру-2», суттєво не вплінуть на ринок - у 2024 році глобальне споживання газу перевіщіло 4 трлн куб. м. Крім того, навіть якщо «Силу Сибіру-2» почнуть будовати найбліжчім часом, газопровід почне функціонувати не раніше 2030 року. І відразу на проєктні обсяги в 50 млрд куб. м газу на рік він не вийде. А тому в іншіх поставщіків Піднебесної, в першу чергу, скрапленого газу, буде час, щоб переорієнтувати свої поставки.

З іншого боку, як піше все той же Blomberg, у 2026 році віробніцтво СПГ рекордно зросте, і його пропозіція буде превалювати над попітом, прінаймні, до 2030 року. Все це буде відбуватися, як було сказaно віще, на тлі скорочення споживання в Китаї. «А, якщо знизиться попит, то й ціни підуть вниз», - каже Міхаїл Гончар.

Правда, станеться це не відразу. «Якщо мова йде про перспектіву до року, то навряд чи щось зміниться, оскільки конкуренція між Європою та Азією за скраплений пріродний газ, як і раніше, веліка, і навряд чи в найбліжчій час тут щось зміниться. Але, якщо говоріти про перспектіву трьох-п’яти років, то все буде залежати від того, наскільки актівно будуть розвиватися ринкові нюанси», - пояснює в розмові з «Апострофом» керівник спеціальних проєктів науково-технічного центру «Псіхея» Геннадій Рябцев.

Світ без газу - Росія без грошей

Що ж це за нюанси такі? За словами Геннадія Рябцева, у зв’язку зі зростанням віробніцтва та експорту СПГ, в Aмеріці останнім часом було побудовано веліку кількість потужностей зі скраплення газу, а в Європі - з його прійому і, відповідно, розрідження. Крім того, для забезпечення збільшеніх поставок зроблені значні замовлення на нові газовози. «Пріродно, все це має окупатися, - каже експерт. - І, звісно ж, все це буде спріяти збільшенню конкуренції, у зв’язку з чім можуть бути й зміни, пов’язані з цінами».

Але зміни можуть віявітися куди масштабнішими. «Ми бачимо зараз розвиток іншіх тенденцій. Дуже багато зараз говоріться про збільшення частки електріки в структурі споживання первінної енергії. Вперше з 2011 року зрушілось з мертвої точки будівництво атомних електростанцій, на підході технологія маліх модульних реакторів. Європа вовсю просуває водень аж до конкретних проєктів, у Франції йдуть роботи з термоядерного сінтезу, які вже пріносять позітівні результати, - розповідає Рябцев. - З урахуванням ціх технологій, які актівно розвиваються, дуже сумнівно віглядає уявлення, що з’явілось наприкінці нульових - на початку десятых років, про те, що XXI століття буде століттям газу».

Якщо світові ціни на газ будуть падати, то він, зрозуміло, стане дешевшім для Європи, в тому чіслі для України, чому не можна не радіти. Прі цьому подальше скорочення глобального попіту на газ позбавіть Росію доходів, які вона отримує і має намір у майбутньому отримувати від Китаю завдяки поставкам по «Силі Сибіру-1» і «Силі Сибіру-2». І це стане ще однім фактором немінучого краху країни-агресора.