П'ять міністрів, три назви: чому Мінкульт не може стабілізуватися за президентства Зеленського

За період президентства Володимира Зеленського змінилося три прем'єри та п'ять міністрів культури, а саме відомство тричі змінювало назву. Для порівняння: за часів президентства Петра Порошенка було два міністри культури - Євген Нищук та В'ячеслав Кириленко. «Апостроф» вирішив проаналізувати, чому так неспокійно в культурній сфері - рідній сфері президента - та чи варто очікувати нових топ-перестановок у відомстві.

У серпні 2019 року Верховна Рада України призначила міністром культури, молоді та спорту радника президента Володимира Зеленського з гуманітарних питань Володимира Бородянського, який раніше обіймав посади голови правління телеканалу «СТБ» та директора медіагрупи StarLightMedia. Після того, як Рада в березні 2020 року на позачерговому засіданні відправила у відставку уряд Олексія Гончарука, міністр відмовився від крісла, мотивуючи це незгодою з розділенням відомства (відокремленням сфери молоді та спорту).

З 4 червня 2020 року по 27 липня 2023 року міністром культури та інформаційної політики України був колишній гендиректор групи каналів «1+1 Media» Олександр Ткаченко. Своє бажання піти у відставку пояснив «хвилею непорозуміння щодо важливості культури під час війни». Трохи більше року виконувачем обов'язків міністра культури та інформаційної політики України був його перший заступник Ростислав Карандєєв. До призначення він довгий час працював у системі органів місцевого самоврядування Києва, з 2015 року був заступником міністра культури (В'ячеслава Кириленка), а з 2020 року протягом кількох місяців був радником голови Офісу Президента України Андрія Єрмака.

З вересня 2024 року перейменоване в Міністерство культури та стратегічних комунікацій України відомство очолив дипломат, екс-заступник голови Офісу Президента Єрмака Микола Точицький. На посаді він пробув менше року.

Каденція майже кожного з вищезгаданих імен була пов'язана зі скандалами. Зокрема, міністерство під керівництвом Бородянського запропонувало законопроєкт із кримінальною відповідальністю для журналістів за поширення дезінформації. Мінкульт, очолюваний Ткаченком, наразився на хейт через намір під час війни профінансувати за державний кошт зйомки серіалів та фільмів. Зокрема, 33 млн грн хотіли виділити на комедійний серіал «СМТ Інгулець», де прототипом одного з героїв є одіозний президент ФК «Інгулець», аграрій Олександр Поворознюк. Обурення частини суспільства також викликала ініціатива виділити понад 500 млн грн на будівництво другої черги Національного музею Голодомору-геноциду на тлі хронічного дефіциту коштів на оборонку. Відомство під керівництвом Карандєєва звинувачують у невиконанні своїх обов'язків щодо підготовки документів, які могли б врятувати історичну садибу Зеленських від знесення. «Зашквари» щодо Точицького стосуються несподіваного звільнення директора заповідника «Києво-Печерська Лавра» та відсторонення від виконання обов'язків керівника національного заповідника «Софія Київська».

«Коли формувався уряд Гончарука, перший уряд президента Зеленського, то весь гуманітарний блок (культура, молодь, спорт, інформаційна політика тощо) був переданий під керівництво Володимира Бородянського. Але для втілення амбітної мети Гуманітарного міністерства потрібні були ресурси та повноваження. І з кожним наступним міністром структура втрачала сфери, а отже, і ресурси. Власне, сильних гравців у команди Зеленського на цю посаду не було, тому заповнювали її радше за принципом лояльності до команди, а не професійності у сфері», - розмірковує голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова (з фракції партії «Голос») Ярослав Юрчишин.

Нестача ресурсів та неготовність залучати незручних професіоналів і призвели до такої плинності кадрів, каже співрозмовник видання. На думку історика, політолога Олександра Палія, криза менеджменту характерна не лише для Мінкульту, а й для інших міністерств. «Люди начебто розумні, але коли вони приходять на роботу, їм внутрішнього імпульсу працювати не вистачає, - каже він. - Система не дає імпульсу для серйозної постійної роботи. Їм головне бути в політичній кон'юнктурі, ніж давати результат».

«Як і будь-який міністр, міністр культури повинен поєднувати дві компетенції: державного управлінця та досвід або хоча б бажання розібратися у сфері, за яку вона чи він бере відповідальність. Це має бути лідер команди професіоналів, здатний брати відповідальність, але й делегувати її», - упевнений нардеп.

З 15 липня, коли уряд звільнив Точицького з посади міністра, по 28 липня відомство було без офіційного керівника. Зрештою, посаду обійняла Тетяна Бережна у статусі в.о.

Що відомо про Тетяну Бережну та що їй пророчать

Тетяна Василівна - адвокатка з 10-річним стажем, має ступінь магістра за спеціальністю «Правознавство». Стажувалася в Канаді, навчалася в Київській школі економіки за напрямом «Спеціаліст з питань взаємодії з владою (GR)», у Лондонській школі економіки та політичних наук (LSE) - за програмою в рамках LSE IDEAS: «A Global System in Transition and Ukraine's Reconstruction» (Глобальна система в перехідному стані та відновлення України), закінчила програму KMBS, здобувши кваліфікацію за напрямом «Управління та адміністрування».

З 2011 року працювала в Адвокатському об'єднанні «Юридична фірма „Василь Кисіль і Партнери“». У 2017 році отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Має нагороди як юристка у сфері оподаткування. З червня 2022 року призначена на посаду заступниці міністра економіки. Після того, як Кабмін очолила ексміністерка економіки Юлія Свириденко, Бережна перейшла до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. Як заступниця в Мінекономіки Бережна курувала питання зайнятості, грантової підтримки бізнесу. До сфери культури була причетна під час підготовки національного павільйону на ЕКСПО 2025 в Осаці, Японія.

В одному з інтерв'ю своїми ключовими завданнями на посаді Бережна назвала такі:

• збереження культурної спадщини (евакуація та повернення незаконно вивезених під час війни цінностей);
• залучення інвестицій у сферу культури (зокрема через ухвалення закону про меценатство);
• зміцнення незалежності та стійкості культурних інституцій.

«Тетяна Бережна має досвід у державному управлінні, показала себе досить ефективною заступницею міністра економіки. Ймовірно, саме компетенція співпраці з бізнесом та коштами і може стати її перевагою», - коментує Юрчишин.

На його думку, у неї чималі шанси залишитися на посаді на тривалий час, за умови демонстрації результатів, «оскільки кадрова лава у команди Зеленського не велика».

На думку політолога Віталія Кулика, успіх нової керівниці відомства залежатиме від покладених на міністерство функцій. «У нас Міністерство культури намагаються наповнити не притаманними йому сенсами, додати комунікації, молодь, спорт, туризм - що завгодно туди впихають, і відбувається задублювання функцій та напихання в Мінкульт різних непрофільних напрямів. Це призводить до того, що Мінкульт стає такою великою неповороткою махиною, якій не вдається не те що реалізувати стратегічні завдання у сфері культури, але стати адміністратором культурних процесів, взаємодії культурно-художньої сфери і держави, - ділиться думками співрозмовник видання. - Якщо адміністрування процесами, то вона [Тетяна Бережна] може затриматися [в Мінкульті]. Як адміністратор, вона може впоратися, якщо там дійсно пройде реформування в бік дебюрократизаціі. Якщо на неї покладуть не притаманні Міністерству завдання - реалізація державних політик у сфері цензурування, наприклад, введення певних обмежень, оцінки чи цензури культурного продукту, впровадження якихось ідеологем та наративів, то я думаю, що це до першого потужного скандалу».