Уряд Німеччини заявляє про плани купувати в Україні біометан, що дозволить найбільшій економіці Європи зміцнити свою енергетичну безпеку у ситуації, коли через війну в Перській затоці енергоносії стрімко дорожчають.
«Апостроф» з’ясовував, як ідуть справи з виробництвом біометану в нашій країні і чи зможе вона запропонувати цю продукцію Німеччині та іншим державам Європейського Союзу в необхідних їм обсягах.
Німеччина з метою зміцнення своєї енергетичної безпеки планує імпортувати біометан з України. Про це заявила міністерка економіки ФРН Катерина Райхе.

Продовження після реклами

«Біометан виробляється в Україні і вже доступний на ринку, – цитує Райхе видання Spiegel. – Як тільки регуляторні питання будуть вирішені, можна очікувати значних поставок до Німеччини».

Енергобезпека загалом та газопостачання, зокрема, є одними з головних питань у дискусіях, які ведуться у політичних колах Німеччини у нинішньому опалювальному сезоні, і війна у Перській затоці, яка вже призвела до значного зростання цін на нафту та газ, ще більше його актуалізувала.
Те, що німецький уряд виявляє інтерес до нашої продукції, не може не тішити, але чи маємо ми те, що їм потрібно?

Продовження після реклами

Для початку — коротка довідка про те, що являє собою біометан.
Сировиною для його виробництва є всілякі відходи аграрної та харчової промисловості, органічні фракції побутових відходів і навіть опади стічних вод.
Біометан отримують з біогазу (який, у свою чергу, виділяється в результаті бродіння біомаси) шляхом його очищення від вуглекислого газу.
За своєю хімічною формулою біометан повністю відповідає природному газу, але водночас це екологічно чисте відновлюване паливо.
Бізнес на перспективу
Якими ж є перспективи України щодо виробництва біометану та його експорту до країн Європейського Союзу, зокрема, до Німеччини (екологічна складова має стати вагомим для цього аргументом)?

«Перспектива є, оскільки Україна – аграрна країна, а тому має великий потенціал такого виду палива, – сказав у коментарі «Апострофу» директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. – Однак сказати, що у нас зараз так сильно розвинений цей напрямок, зарано. Обсяги виробництва поки невеликі».

Справді, на сьогоднішній день загальна потужність підприємств, які займаються виробництвом біометану, становить трохи більше 100 млн куб. м на рік.
З лютого 2025 року вітчизняні компанії здійснюють експорт біометану до країн ЄС, і за минулий рік він становив 11,2 млн куб. м. Для порівняння – у 2025 році наша країна імпортувала майже 6,5 млрд куб. м природного газу.
Однак в Україні з’являються все нові виробництва біометану – лише у минулому році в роботу було запущено три такі підприємства.
За словами енергетичного експерта, ректора Полтавської політехніки Станіслава Ігнатьєва, наразі виробництво біометану в Україні – це експортоорієнтований бізнес.

«Газотранспортна мережа Європи дозволяє транспортувати біометан до країн Європейського Союзу, тому тут є можливості, і це буде підтримкою для українського бізнесу, – сказав експерт у коментарі виданню. – Крім того, біометан – це «зелений» газ, і на сьогодні виробники мають 30%-у надбавку з боку Євросоюзу, що стимулює розвиток цього бізнесу та будівництво нових підприємств».

Тож зовсім не дивно, що про перспективи імпорту українського біометану говорять в уряді Німеччини.

Продовження після реклами

Вистачить усім
Проте постає питання: чи доцільно експортувати газ (а біометан, як було зазначено вище, за своїми властивостями повністю відповідає природному газу), коли нам, як то кажуть, самим не вистачає?
Відповідь на це питання не буде простою і однозначною.

«Важливо, щоб у нас був відкритий ринок, і бізнес мав можливість вибирати: або спалити його у себе на газопоршневих агрегатах і виробити електричну енергію, спожити її самому або продати в мережу, і ще мати від цього додаткове тепло. Або продати українським трейдерам, які потім продадуть його іншим компаніям, або просто самим продати за кордон, – розмірковує Станіслав Ігнатьєв. – Тобто мені здається, що тут не потрібна регуляція з боку держави, бо це допомагає розвивати наші підприємства”.

З такою позицією погоджується директор спеціальних проєктів науково-технічного центру «Псіхєя» Геннадій Рябцев.

«Наприклад, якщо змусити виробників продавати цей газ «Нафтогазу» за фіксованими цінами – це означає вбити галузь, – пояснив експерт «Апострофу». – Але коли обсяги виробництва стануть порівнянними з імпортом, і це буде вигідно (з фінансової точки зору), можна буде простимулювати виробництво, в тому числі, і для внутрішнього споживання».

За його словами, раніше зроблені розрахунки говорять про те, що у перспективі до 2030 року виробництво біометану в Україні може вийти на рівень 1 млрд куб. м на рік.
Щоправда, є один нюанс: поки що собівартість виробництва біометану достатньо висока, й імпорт природного газу може виявитися дешевшим.
У зв’язку з цим стимули для внутрішнього споживання біометану, як, наприклад, підвищений тариф, за яким держава купувала б таке паливо, виглядають сумнівно.

«Зелений» тариф №2 для біометану нам не потрібний», – резюмував Геннадій Рябцев.

«Зелений» перехід
Характерною рисою виробництва біометану є те, що ним переважно займаються підприємства сільськогосподарського сектора, у тому числі великі агрохолдинги. Що й зрозуміло — адже основною сировиною для цього виду палива є органічні відходи, яких в аграріїв надміру.

«Йдеться про рециркулярну економіку – економіку замкнутого циклу, коли підприємства займаються не тільки одним напрямом, а охоплюють усе – від зернових і олійних, через курятину, велику рогату худобу, різні технічні культури, і, якщо працювати комплексно, то можна отримувати набагато більший дохід, використовуючи вторинні продукти та відходи, – розповідає Геннадій Рябцев. – Є відповідна теорія, що у правильно організованому фермерському господарстві на виході буде лише товарна продукція».

 Зиск від цього буде для всіх.
Як було зазначено вище, у виробників біометану є різні варіанти його використання. Наприклад, у газопоршневих установках, які сьогодні розглядаються як альтернатива (або, як мінімум, доповнення) теплоелектроцентралям (ТЕЦ) і навіть теплоелектростанціям (ТЕС), які значно постраждали від російських ракетно-дронових атак минулої зими. Біометан також може використовуватись у автомобілях, які працюють на газі.
Тобто йдеться про популярну нині енергетичну децентралізацію.
І тут можна вже говорити не тільки і не стільки про біометан, скільки про біогаз, який, нагадаємо, є вихідним матеріалом для виробництва біометану, і його собівартість, відповідно, суттєво нижча.
Столиця Литви, Вільнюс, із населенням трохи більше півмільйона людей, майже повністю – на 85% – обігрівається біогазом, при цьому він також забезпечує чверть усієї електроенергії у місті.
І можна не сумніватися, що частка біопалива в енергобалансі зростатиме. І не лише у Литві.
«Біопаливним» лідером сьогодні є Данія, яка до 2034 року має намір повністю замістити природний газ біометаном. Інші країни Європи також все більше використовують біогаз та біометан.
У цій системі мають знайти своє місце і Україна, і постачання до Німеччини, які, сподіватимемося, почнуться незабаром, стануть для цього непоганою заявкою.

Більше оперативних новин у Telegram Апострофа

Поділитись публікацією: